УРОК № 24
Мета уроку:
Навчальна:
ознайомити учнів з особливостями інструментальних творів, що мають назву
варіація; ознайомити учнів із особливостями будови варіацій;
Розвивальна:
розвивати вміння логічно мислити, виразно виконувати пісні;
Виховна:
прищеплювати учням вдумливе ставлення до музичних творів, пошану та дбайливе
ставлення до вітчизняної музичної скарб¬ниці.
Музичний матеріал:
«Варіації на народні теми» С. Баштана, «Краплини мрії» М. Рожка.
Літературний матеріал: вірш І. Манченка «Не збирається бандура поми-рати», оповідання О. Виженка
«Музиччина балка».
Учитель.
Веселе і сумне... Скорботне і грайливе... Радісне і стримане... Здатне
зобразити картини природи та народних свят... І все це — неосяжне музичне
мистецтво. Кожен твір, навіть якщо його назва співпадає з назвою будь-якого
іншого, є неповторним. А чи може один твір увібрати в себе все те розмаїття,
про яке я щойно говорив (-ла)? З'ясуймо це сьогодні на уроці.
Актуалізація опорних знань
· Пригадайте: що таке варіація?
· Пригадайте варіації та їх авторів, які ми слухали
минулого року.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Розповідь учителя
— Варіація, варіювання, варіювати, варіант — ось слова, які знайомі
кожному мало не з першого класу. У будь-якому разі на контрольних з математики
завжди дають кілька варіантів завдань. Ми так звикли до цього слова, що нам
нема коли вдумуватися в його сенс.
А між тим воно означає зовнішню
зміну форми за умови незмін-ності сутності. А це, як ви розумієте, таке часте
явище в житті, що виникає на кожному кроці.
Адже чому ваші завдання і
приклади на контрольних називають варіантами? Тому що ті й інші однотипні,
будуються за одним принципом. Тільки числа різні й умови.
Що ж стосується музики, то кожен,
звісно, помічав, як часто під час повторення ми дещо змінюємо мелодію. Це і є
варіант.
Але справа не тільки в цьому.
Музика взагалі не буває без варіювання. Це закон. Такий самий закон, як і те,
що музика не буває без повторення. А де повторення — там і зміна. Наші дні
можуть бути схожі як краплі води, проте вони все одно різні. Змінюється все, що
рухається, що відбувається в часі.
Цікаво, що, варіюючи музику,
композитор тим самим її затверджує, закріплює в пам'яті. Змінюючи, він ніби
розглядає її з різних боків, намагається побачити всі її можливості,
переконатися в її красі та досконалості.
Варіація — це
найстаріша музична форма, в основі якої — тема та її видозмінені повторення.
Витоки варіації слід шукати в народ¬ній музичній творчості, виконавській
діяльності співаків та особ¬ливостях звучання музичних інструментів. Свій
розвиток вони отримали у творчості Й. С. Баха, Ґ. Ф. Генделя. Часом композитори
пишуть варіації на народні теми або на музику інших композито¬рів — на знак
вдячності.
Зазвичай варіації — це
інструментальна музика. Але варіюються найчастіше найпопулярніші пісенні або
танцювальні мелодії. Інструмент немовби розфарбовує на всі лади той малюнок,
який укладено в мелодії.
Музичний жанр варіацій дуже
багатий за своїми можливостями. Він — один із найстаріших, але достатньо широко
використовується і в сучасній музиці. Клавесиністи XVII—XVIII століть любили
так звані орнаментальні варіації, в яких мелодія немовби розфарбовувалася
фігураціями. Дуже багато яскравих і захоплюючих варіацій ви знайдете у Ф. Й.
Гайдна, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена. Цілі сюжети вкладали в цю форму Р.
Шуман та П. Чайковський.
Варіації можна зустріти в джазі,
в симфонічній музиці, в інстру-ментальній, і навіть у виконанні народних
інструментів — наприклад, української бандури.
Український народний інструмент бандура став невід'ємним атрибутом
козацького епосу та був академізований у XX столітті.
Не збирається бандура помирати,
й ніякі примхи моди не страшні,
Бандуристи будуть пісні на ній
грати,
Лікувати душі стомлені людські.
Не збирається і мова помирати,
Бо говорить нею український люд,
Вона буде скоро звідусіль лунати,
Бо ніхто не буде лить на неї
бруд.
(І. Манченко)
Послухайте, як письменник
Олександр Виженко описує роль кобзаря для українського козацтва.
МУЗИЧИНА БАЛКА
Після люльки найбільше усього
запорожці любили музику. Сказано: музика без'язика, а людей збирає. «Козаки
гуляють — сили набувають». Запорожці в годину війни були воїнами, а в мирний
час — поетами й музикантами. Завжди було любо козацькій душі і поспівати, і
пограти, і потанцювати — що до туги вдаватися! Бувало, зберуться де-небудь, ось
як ми зараз в Музиччиній балці, та як загуляють. Так часом було весело, що
навіть білі хмарини витанцьовували гопака. Увесь день музики будуть грати, і
весь день запорожці будуть танцювати. А як перестане музика, то вони й самі
танцюють. А не бажаєш танцювати — будь ласка,— сідай на коня та й ганяй з
товаришами наввипередки. А ще любили запорожці понаставляти високих стовпів,
понамазувати штани медом, щоб цупко було триматися, та дертися по стовпові
вгору. Що за втішний народ — козаки!
Грали вони на тому, що було під
рукою: на лірах, на ваганах, на басах, на цимбалах, на сопілках, на скрипках,
на козах, на кимвалах, накрах, тулумбасах. Але наймиліше за все була козакові
кобза. Жоден інструмент не користувався в козаків такою любов'ю, як кобза і її
рідна сестра — бандура. Без сумніву, кобзу придумав сам Бог. Її чаруючі звуки
були єдиною втіхою для самотнього запорожця, який часто поневірявся по
безлюдних степах і не мав можливості протягом багатьох днів нікому й слова
промовити.
А зараз я розповім тобі, друже,
як одна з Хортицьких балок отримала назву — Музиччина.
Над балкою, на тому самому місці,
де вона врізається в острів, стояла колись величезна кам'яна брила, і була вона
геть чисто по- вицяткована дірками. Довго зберігав свою таємницю незвичайний
камінь, поки одного разу...
Те, що запорожці з'явилися на
Хортиці і почали ходити униз Дніпром до Чорного моря, дуже не сподобалось в
Порті, і вирішили якось турки несподівано напасти на Січ. Підійшли вони двома
галерами до острова і почали висаджуватись на берег. Саме в цій балці, де ми
сидимо. А стояв у ту ніч на чатах молодий козак Охрім Музичко.
Чує Охрім плескіт води, бачить з
фігури — сірі тіні замаячили... Усе зрозумів козак, але... от оказія! Тут би
сигнал дати братам, так кресало кудись поділося. Ударити б на сполох, так реву
(рева — козацька трембіта; довга труба, що гучно ревіла; робилася з кори
ліщини) ненавмисне зронив. Зліз прожогом з фігури, сховався за камінь, а в
голові одна думка: «Як його сповістити Кіш про зухвалий напад бусурман?» І
раптом Охрім чхнув... Струмінь повітря попав в одну з дірок, що були в камені,
і камінь ніби прокинувся від довгого сну,— видав шаленої сили звук. Дмухнув
тоді Охрім ще раз — гукнув камінь, як труба, гучно й голосно пішла луна по
окрузі! Цієї ж миті з-за пагорбів злетіла тріскуча блискавка, навпіл роз¬сікла
налякане небо і з силою вдарила у кам'яну брилу! Гримнув грім, загуркотіло
небо... Усіляка суща душа почула те рокотання, навіть ті, що спали,
підхопилися, таким уже дужим і раптовим був той удар. Ні, не здалося те
запорожцям; загойдалася, здригнулась від гуркоту нічна темрява, і ввесь острів
важко, до основ затрясся.
Поміж бусурман виникло сум'яття;
оглухлі, позатикавши вуха, вигукуючи одне лише слово: «Шайтан! Шайтан!..», вони
з переляку кинулися до галер і в неймовірній давці товкли одне одному кістки.
Тих же, кому все-таки вдавалося піднятися на галеру, чекала ще страшніша
участь. Завирував Дніпро, забуяв, плеснув хвилею об прибрежні камені й поглинув
турецькі кораблі.
Ось як воно, друже, буває:
величезний камінь, котрий віками пролежав на острові, в одну мить розсипався на
пісок. Але притому не дав бусурманам випити келих перемоги.
Тої ночі не пошкодував камінь і
Охріма; кам'яні скалки викололи йому очі, а страшенний рокіт позбавив його
слуху. Але, як кажуть, немає лиха без добра. Став Охрім Музичко кобзарем. Він
не міг співати, але в мелодіях, навіяних голосом каменя, він передавав потаємні
звуки природи, хвилюючі, наповнюючи бадьорістю все навкруги. Коли він грав,
звірі завмирали у високій траві, не сміючи поворухнутися, дерева переставали
шелестіти своїм рясним зеленим листям, навіть птахи замовкали, щоб почути цю
прегарну незрівняну мелодію. Вона виривалася прямо з його серця і лилася такими
ніжними й красивими звуками, що люди залишали роботу, прислухалися й казали
одне одному:
— Ніколи не було й не буде
другого такого незвичайного музики — ані в Україні, ані в цілому світі...
На честь Охріма назвали козаки цю
балку Музиччиною і при-ходили сюди щоразу, щоб погуляти й повеселитися. А коли
кобзар помер, на тому місці, де стояв камінь, посадили козаки тополю.
Що ж це за диво таке —
український кобзар! Мандрівний музика і поет, в якому втілилася душа цілого
народу, який довіряв своїй кобзі найзаповітніші думки і почуття, збирав і
розносив по всій Україні яскраві перекази живої історії вільного степу;
чарівною грою, чаруючим голосом, що линув десь аж із самого серця, живо¬писав
картини козацьких походів, вдачі і завзяття запорожців; у піснях, написаних не
з пером у руці, але вистражданих і зважених потаємним зором споглядача людської
долі, відображав він горе і радість, надії і сподівання, всі душевні
переживання мужнього братства; сповнений суму, мудрості і покою, увібравши у
себе дух цілих століть, ніс він немеркнучий вогонь пісень і дум, утішаючи душі
і лікуючи людські серця.
Слухання музики
Учитель. Баштан Сергій Васильович (нар. 1927) —
український бандурист, педа¬гог, самодіяльний композитор. Засновник школи
сучасного академічного бандурного виконавства. Поміж його творів — «Варіації на
народні теми». Послухайте його варіації та дайте відповідь на запитання
· Які знайомі мелодії ви почули?
Слухання «Варіацій на народні теми» С. Баштана
Вокально-хорова робота Розспівування
Продовження розучування пісні М. Рожка «Краплини мрії»
Робота над літературним та музичним текстом пісні,
проспівуванням голосних та чіткою вимовою приголосних звуків
Підбиття підсумків уроку
Учитель. У
музиці, яку ми сьогодні слухали і виконували на уроці, ми почули та відчули
яскраву палітру різноманітних по¬чуттів: це і радість, і сум, і пристрасть, і
невгамовність. Музика може надзвичайно тонко передавати найрізноманітніші
почуття, що сповнюють і бентежать людські серця.
ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
Знайти варіації на теми
українських народних пісень.
Випереджальне індивідуальне
завдання: дібрати інформацію про творчий шлях В. А. Моцарта (пригадати вже
відоме з уроків музичного мистецтва та знайти додаткові відомості).
Учні виходять із класу під музичний супровід
(«Краплини мрії» М. Рожка).
Немає коментарів:
Дописати коментар