Урок 31 Тема: Музика та інші види мистецтва

Урок  31                                                                                       

Тема: Музика та інші види мистецтва

Мета: поглибити знання учнів про жанр симфонічної сюїти.Розширити розу­міння учнями понять «сюїта».

Розвивальна: розвивати мистецький  світогляд, естетичний  смак учнів;

Виховна: прищеплювати  учням  зацікавленість  музичним  мистецтвом, зокрема  інструментальною  музикою.

Музичний  матеріал: К.Дебюссі симфонічна сюїта «Море» (ІІ частина «Гра хвиль»), «Звуки музики» Муз. Р. Роджерса.

Ви вже зрозуміли, що форми взаємозв’язку мистецтв бувають надзвичайно різні. Співдружність музики, поетичного слова, танцювальних рухів, театралізованої дії виникла здавна у народних обрядах. У професійному мистецтві — в опері та балеті, у театрі і кіно — музика стала невід’ємним компонентом мистецької взаємодії.

Багато спільного є між музикою та образотворчим мистецтвом, хоча їхні художні мови дуже відрізняються, особливо способом сприймання. Музика належить до часових мистецтв і сприймається слухом, а живопис, графіка, скульптура, архітектура - це просторові мистецтва, які ми сприймаємо зором. Тому їх взаємодія досить складна і розвивається у різних напрямах.

Поміркуйте над словами художника: «Мої думки — фарби, мої фарби — наспіви...». Чи можна віднести цю думку лише до образотворчого мистецтва?

4.Основна  частина

Музика нерідко надихає художників і скульпторів на створення портретів музикантів-виконавців, натюрмортів із музичними інструментами, картин із музичними назвами: прелюдія, соната, симфонія, ноктюрн, фуга тощо. У такий спосіб вони створюють образи МУЗИКИ. І навпаки мотиви й особливості просторових мистецтв проникають у музику: виникають звукові «портрети» і «пейзажі» — фортепіанні акварелі, етюди-картини або симфонічні ескізи, фрески.

Клод Ашіль Дебюссі́ (фр. Claude-Achille Debussy; нар. 22 серпня 1862 — † 25 березня 1918) — французький композитор, піаніст, диригент, музичний критик.

Писав у стилі, який називається імпресіонізмом, терміном, який він ніколи не любив. Дебюссі був не тільки одним з найзначніших французьких композиторів, але також однією з найзначніших фігур в музиці на рубежі XIX і XX століть; його музика є перехідною формою від пізньої романтичної музики до модернізму в музиці XX сторіччя.

Народився в містечку Сен-Жермен-ан-Ле, поблизу Парижа. Музичну освіту здобув у Паризькій консерваторії (1872–1884), де займався у А. Ф. Мармонтеля (клас фортепіано), Е. Гіро (клас композиції). У 1881 і 1882 відвідав Росію. Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату «Блудний син»), в 1885—86 як стипендіат жив у Римі. У 1887 повернувся до Парижа, зближувався з гуртом поетів і художників — представників символізму й імпресіонізму, очолюваним C. Малларме. Дебюссі виступав як піаніст і диригент з виконання власних творів, а також як музичний критик (з 1901). В останні роки життя багато концертував в Англії, Італії, Росії (у 1913 — в Петербурзі і Москві) переважно з власними творами. Помер у Парижі.

Дебюссі — основоположник музичного імпресіонізму. У своїй творчості спирався на французькі музичні традиції: музика французьких клавесиністів (Ф. Куперен,Ж. Ф. Рамо), лірична опера і романс (Ш. Гуно, Ж. Массне). Значним був вплив російської музики (М. П. Мусоргський, М. А. Римський-Корсаков), а також французької символістської поезії та імпресіоністського живопису. Дебюссі втілив у музиці швидкоплинні враження, якнайтонші відтінки людських емоцій і явищ природи. Свого роду маніфестом музичного імпресіонізму вважали сучасники оркестрову «Прелюдію до „Післяполуденного відпочинку фавна“» (по еклозі З. Малларме; 1894), в якій проявилися характерні для музики Дебюссі хиткість настроїв, витонченість, вишуканість, примхливість мелодики, колористичність гармонії.

Один з найзначніших творів Дебюссі — опера «Пеллеас і Мелізанда» (за драмою М. Метерлінка; 1902), в якій досягнуте повне злиття музики з дією. Дебюссі відтворює суть неясного, символічно-туманного поетичного тексту. Цьому твору, разом із загальним імпресіоністським забарвленням і недомовленістю символіста, властиві тонкий психологізм, яскрава емоційність у вираженні почуттів героїв. Відгомони цього твору виявляються в операх Дж. Пуччіні, Б. Бартока, Ф. Пуленка, І. Ф. Стравінського,C.C. Прокоф'єва. Блискучістю і в той же час прозорістю оркестрової палітри відмічені 3 симфонічних ескізи «Море» (1905) — найкрупніший симфонічний твір Дебюссі. Композитор збагатив засоби музичної виразності, оркестрову і фортепіанну палітру. Він створив імпресіоністську мелодику, що відрізняється гнучкістю нюансів і, в той же час, розпливчатістю.

У деяких творах — «Бергамаська сюїта» для фортепіано (1890), музика до містерії Р. Д'аннунцио «Мучеництво св. Себастьяна» (1911), балет «Ігри» (1912) та ін. — виявляються риси, властиві згодом неокласицизму, вони демонструють подальші пошуки Дебюссі в області тембрових фарб, колористичних зіставлень. Дебюссі створив новий фортепіанний стиль (етюди, прелюдії). Його 24 прелюдії для фортепіано (1-й зошит — 1910, 2-а — 1913), з поетичними назвами («Дельфійські танцівниці», «Звуки й аромати розвіваються у вечірньому повітрі», «Дівчина з волоссям кольору льону» і ін.), створюють образи м'яких, деколи нереальних пейзажів, імітують пластику танцювальних рухів, навівають поетичні бачення, жанрові картини. Творчість Дебюссі, одного з найбільших майстрів ХХ століття, мала істотний вплив на композиторів багатьох країн.

Версію в електронній музиці твору Дебюссі «Танок сніжинок» зробив японський композитор Томіта Ісао.

  5.Слухання.

Клод Дебюссі, Симфонічна сюїта «Море»

(II частина — «Гра хвиль»).

Які картини виникають у вашій уяві під час слухання музики? Порівняйте її з творами живопису. Самостійно доберіть живописні марини, емоційно споріднені музиці. Чому, на вашу думку, композитор назвав симфонічну сюїту «ескізами»?