27 урок Тричастинна форма

УРОК 27                                                                                            клас 3

Тема. Тричастинна форма як вираження двох різних станів, настроїв, характерів, їх структура. Знаки альтерації.

Мета. Ознайомити учнів з музичними творами тричастинної будови; пояснити учням визначення «знаки альтерації»; збагачувати музичні враження від прослуховування українських народних танців; розвивати творчі здібності, виконавські навички; удосконалювати співацькі навички; виховувати естетичний смак, толерантність, милосердя, любов до рідної зем- ' лі та гордість за неї; засобами української народної творчості виховувати любов до музики, рідного народу.

Музичний матеріал:  Едвард Гріг «Танець Анітри» — слухання. Українська народна пісня «Соловесчку, сватку, сватку» розучування (с. 92-94).

Тричастинна форма — музична форма, що характеризується об'єднанням трьох частин в одне ціле, третя частина є повторенням першої. Залежно від складності побудови частин, з яких вона складається, розрізняють:

• просту тричастинну форму, якщо перша з яких є періодом, і інші форм складніших, ніж період.
• складну тричастинну форму, якщо її частини являють собою структури, складніші ніж період.

   Слухання музики. Едвард Ґріг «Танець Анітри».

1.    Загальні відомості про композитора Едвард Гаґеруп Ґріґ Едвард Гагеруп Ґріґ — норвезький композитор періоду  романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.

Народився 15 червня 1843 р. в Бергені (Норвегія). Батько майбутнього композитора, Александр Ґріґ, працював на поважній державній посаді. Мати, Гезіна Га- ґеруп, була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала синові першу музичну освіту. Згодом, у 1858—1862 роках, Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він здобував освіту як піаніст і композитор у Карла Рейнеке.

У 1863 р. Гріґ їде у Копенгаген (Данія). Тут він знайомиться із норвезьким композитором, автором національного гімну Рікардом Нурдроком і бере участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». Гріґ виступає як диригент, піаніст і композитор. Концерти спілки, де брав участь маестро, відвідували представники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку талантові Гріґа.

1866      року він написав похоронний марш на вшанування пам’яті композитора Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ.

1867      року маестро повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжує компонувати музику, виступає як піаніст, веде педагогічну діяльність. 1867-го засновує Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармонічне товариство). У цей час він пише, зокрема, фортепіанний концерт (1868), перший зошит «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композитору надавав Ференц Ліст. 1870 року Гріг певний час перебуває в Римі, де зустрічається з Лістом та знайомиться із тамтешніми музичними діячами й концертними програмами. На батьківщину повертається того ж року.

З 1874-го отримував пожиттєву державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 1874—1875 рр. пише знамениту музику до драми «Пер Ґюнт» Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві оркестрові сюїти: Балада для фортепіано та для струнного квартету. Певний час Ґріг живе у рідному Бергені, де, зокрема, займається організацією музичного життя і близько двох років (1880-82) є диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі та Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і в рідній країні. 1888 року він зустрівся у Лейпцигу з П. 1. Чайковським, який високо оцінив його музику.

Е. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського університетів; був обраний членом Інституту Франції й Берлінської академії. 1898-го композитор організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. 1903 року він записав свої фортепіанні п’єси на 78-гра- мофонні платівки; ці історичні записи через столітгя з’явилися на МР та СО і, незважаючи на не дуже якісний звук, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Е. Гріг у рідному місті Бергені 4 вересня 1907 р., де й похований неподалік свого будинку — «Тролльхгавзена».

   Слухання музичного твору.