Урок № 31 Тема уроку: Святкова й розважальна музика.

Урок № 31                                                                                   

Тема уроку: Святкова й розважальна музика.

Мета уроку: познайомити дітей з святковою та розважальної музикою, пояснити їх особливіть. Навчити розрізняти класичну та розважальну музику. Розвивати вокально-хорові навички учнів, музичне мислення , увагу, уяву, музичний слух. Виховувати любов до музичного мистецтва, музичне-естетичні смак.

Музичний матеріал: Г.Ф.Гендель, сюїта «Музика для королівського феєрверку», «Кольорова планета» вірші і музика А. Побужанської.

      Музичні твори, призначені для відпочинку, свят і розваг, часто називають легкою музикою. Слово це застосовується до різноманітних явищ і напрямів музичного мистецтва. Така музика і справді легка для сприйняття. Розважальну музику ми чуємо найчастіше з естради, в цирку, по телебаченню або просто неба. До легкої музики належать естрадні пісні й танці, твори для вокально-інструментальних ансамблів (ВІА). Така музика покликана передусім розважити слухачів, створити їм гарний настрій.

–        Яку музику виконують під час свят у вашому краї?

–        Які інструменти використовують ансамблі троїстих музик під час українських народних свят?

      Легка музика, що звучала під час свят, розваг і народних гулянь, завжди захоплювала людину, надавала святкового настрою, створювала особливу радісну атмосферу.
На вашу думку, яку музику виконують зображені персонажі та, відповідно, створюють атмосферу? Назвіть інструменти, на яких грають музиканти.

      Зазвичай легку розважальну музику -пісенну чи танцювальну—виконують під акомпанемент  оркестру або ансамблю. До естрадного оркестру поряд із інструментами, традиційними для симфонічного оркестру, належать саксофони, електрогітари, ударна установка, синтезатор.

Пригадайте, що таке естрада.

      Програма естрадного концерту може поєднувати різноманітні виступи: музичні (спів, інструментальна п'єса), хореографічні (танцювальна мініатюра), літературно-театральні (художнє читання, гумористичні сценки, пантоміма), циркові (клоунада, жонглювання). Таким чи ном, синтетична і багатожанрова за своєю природою естрада тісно пов'язана з багатьма видами мистецтва.

      Сьогодні естрада не обмежується концертними залами, вона знаходить шанувальників на стадіонах (зокрема на багатотисячних концертах «зірок»-виконавців), мільйони слухачів біля екранів телевізорів та у всесвітній мережі Інтернет. У той самий час естрадні виступи є невід'ємною частиною шоу-бізнесу. Слово «шоу* (з англ. «видовище») міцно ввійшло в наше життя: без шоу не можна уявити жодного визначного святкування. Чимало пісенних і танцювальних шоу сьогодні можна переглянути й по телебаченню. Зазвичай для створення телешоу застосовують найсучасніші технології у галузі звуку, освітлення, відеознімання тощо.
      Шоу -захід розважального, постановочного характеру, який, як правило, відбувається перед публікою (реальною чи віртуальною).

      ПОРТРЕТ МИТЦЯ

Автор серйозних опер, концертів, сонат і монументальних
ораторій Г.Ф. Гендель створював і популярну музику. Чи не першими зразками цього жанру стали «Королівський феєрверк» і «Музика на воді».

Г. Ф. Гендель – одне з найбільших імен в історії музичного мистецтва. Видатний композитор епохи Просвітництва, він відкрив нові перспективи в розвитку жанру опери і ораторії, передбачив багато музичних ідей наступних століть, зокрема – оперний драматизм К.В.Глюка, громадянський пафос Л. ван Бетховена, психологічну глибину романтизму. «Ви можете зневажати кого і що завгодно, – говорив Б.Шоу, – але ви безсилі перечити Генделю».

Національну приналежність Генделя виборюють Німеччина і Англія. У Німеччині Гендель народився, на німецькій землі склалася творча особистість композитора, його художні інтереси, майстерність. З Англією ж пов’язана велика частина життя і діяльності Генделя (прожив у Англії біля 50-ти років), формування естетичної позиції в музичному мистецтві, напружена боротьба за її утвердження, кризові поразки і тріумфальні успіхи.

Георг Фрідріх Гендель (з нім. Georg Friedrich Handel) народився 23 лютого 1685 у Німецькому Галлє, що у Саксонії, у сім’ї цирульника. На момент народження Генделя його батькові було шістдесят років, матері виповнилося тридцять два.

Початкову освіту здобував у середній (класичній) школі, де його викладачем музики був Йоган Преторіус, а також придворний капельмейстер Давид Пооле та органіст Кристіан Ріттер.

З 1694 року навчається у видатного органіста і композитора свого часу — Фрідріха Вільгельма Цахау, в якого він отримує грунтовну музичну освіту – бере уроки гри на скрипці, клавесині, гобої та органі, вчиться мистецтву й законам генералбасу (та гармонії вцілому), знайомиться із численними творами німецьких та італійських композиторів. Хороший композитор, ерудований музикант, знайомий з кращими творами свого часу (німецькими, італійськими), Цахау розкрив Генделю багатство різних музичних стилів, прищепив художній смак, допоміг відпрацювати композиторську техніку.

У 1697 році помирає батько Генделя.

Рано сформувавшись як особистість і композитор, Гендель вже в 11 років був відомий у Німеччині. Вивчаючи право в університеті Галлє (куди він вступив у 1702 році, виконуючи волю батька), Гендель одночасно служить органістом у церкві, переймаючи посаду у свого вчителя Цахау, складає музику для недільних богослужінь, викладає спів.

В 1703 році Гендель виїжджає в Гамбург – один з культурних центрів Німеччини XVIII ст., місто, що має перший в країні публічний оперний театр, змагається з театрами Франції та Італії. Насичене мистецьке життя міста, співпраця з видатними музичними діячами того часу – Р. Кайзером, оперним композитором, колишнім тоді директором оперного театру, І. Маттезоном – критиком, літератором, співаком, композитором – мала величезний вплив на Генделя.

Тут у 1705 році з’являються його перші опери – “Альміра” та “Нерон”.

Однак перебуває Гендель в Гамбурзі недовго: банкротство Кайзера веде до закриття оперного театру.

Гендель вирушає до Італії. Відвідуючи Флоренцію, Венецію, Рим, Неаполь, композитор знову вчиться, вбираючи найрізноманітніші художні враження, перш за все – оперні. Здібності Генделя до сприйняття різнонаціонального музичного мистецтва були винятковими. Проходить буквально кілька місяців, і він освоює стилістику італійської опери, причому з такою досконалістю, що перевершує багатьох визнаних в Італії авторитетів.

У 1707 р. Флоренція ставить першу італійську оперу Генделя «Родріго», у 1709 році Венеція – наступну, «Агриппіна».

Опери отримують захоплене визнання у італійців, надто вимогливих і розпещених слухачів. Гендель стає знаменитим – входить до відомої“Аркадської академії” (разом з А.Кореллі, А.Скарлатті, Б.Марчелло і ін.), отримує замовлення на написання музики для дворів італійських аристократів.

У 1710 році Гендель переїздить у Ганновер, де виконує обов’язки капельмейстера.

В кінці 1710 року Гендель вперше приїздить до Англії, де йому замовляють оперу. І в 1711 році на сцені Королівського театру в Лондоні відбулась прем’єра його опери “Рінальдо”.

З 1716 року починається новий етап в житті і творчості великого майстра – він повністю оселяється у Англії (в 1726 році приймає англійське підданство). Для самої Англії роль Генделя рівна цілій епосі. Англійська музика, яка втратила в 1695 р. свого національного генія Г. Перселла та зупинилася у розвитку, знов піднялася на світову висоту лише з ім’ям Генделя.

У 1720 р. Гендель бере на себе керівництво Академією італійської опери в Лондоні і таким чином стає на чолі національного оперного театру. З’являються його оперні шедеври – «Радаміст» – 1720, «Оттон» – 1723,«Юлій Цезар» – 1724, «Тамерлан» – 1724, «Роделінда» – 1725, «Адмет» – 1726. У цих творах Гендель виходить за рамки італійської опери-серіа і створює свій тип музичного спектаклю з яскраво окресленими характерами, психологічною глибиною і драматичною напруженістю конфліктів. Шляхетна краса ліричних образів опер Генделя, трагічна сила кульмінацій не мали собі рівних в італійському оперному мистецтві свого часу. Його опери стояли біля порога назріваючої оперної реформи, яку Гендель не лише відчув, але і багато в чому здійснив набагато раніше Глюка і Рамо.

У червні 1728 року Академія перестає існувати, Гендель їде до Італії де набирає нову трупу і в грудні 1729 року оперою «Лотаріо» відкриває сезон Другої оперної Академії. У творчості композитора настає пора нових пошуків.

Друга оперна Академія закривається в 1737 році. Гендель розорився. Він захворів, його розбив параліч. Друзі дають йому в борг грошей і відправляють на відпочинок в Аахен, де здоров’я повертається до Генделя.

Гендель повертається до діяльності з новими силами. Він створює свої останні оперні шедеври – «Іменео», «Дейдамія», – і з ними завершує роботу в оперному жанрі, якому віддав понад 30 років життя.

В останній період життя Гендель перестає писати опери і створює ораторії де, не зв’язаний театральними умовностями, повністю розкриває свій блискучий талант.

Нова епоха для Генделя починається 22 серпня 1741 року – в цей день він приступає до ораторії “Месія”. Для багатьох поколінь “Месія” буде синонімом Генделя. “Месія” – це музично-філософська поема про життя і смерть людини, втілена в біблійних образах.

11 серпня 1746 року Гендель закінчує ораторію “Йуда Маккавей” – одну з кращих своїх ораторій на біблійну тему.

Гендель стає кумиром Англії. Героїчна велич генделівских ораторій виявляється співзвучною настрою англійців.

У 1751 році композитор сліпне. Страждаючий, безнадійно хворий, Гендель залишається за органом при виконанні своїх ораторій. Він був похований у Вестмінстері.

  Корені розважальної і святкової музики сягають у далеке минуле. У давнину існувала традиція виконувати розважальну музику не лише на балах, а й у парках і садах просто неба. Такі твори писали до певних церемоній, урочистостей. Прикладом може слугувати сюїта «Музика для королівського феєрверку» Георга Фридриха Генделя, яка була створена у 1749 р. на замовлення короля Георга II з приводу укладання мирової договору. Король бажав, щоб на святі, яке готувалося для знаті, дипломатів і ви-сокошанованих гостей, грала лише «військова музика». Проте композитор залучив до виконання струнну групу інструментів. Генеральну репетицію провели в лондонському парку без феєрверку, тому музику почули всі охочі, як виявилося -12 тисяч людей. На самому ж святі сюїту виконували 100 музикантів у супроводі грандіозного феєрверку.

  Сюїта складається з п'яти номерів. Відкриває її, звісно, увертюра. Друга частина-«Бурре», третя-«Світ», у якій виражається благословенний спокій світу, alV -«Радість», де яскраві партії труб мали музично зобразити тріумф. Завершується твір Менуетом у мінорі й мажорі.

  Створення та перші уявлення Сюїта була створена Генделем в 1749 р на замовлення короля Георга II для свята з нагоди укладення Ахенского світу у війні за австрійську спадщину. Торжество з феєрверком готувалося для знаті, дипломатів і запрошених гостей, але було вирішено провести генеральну репетицію без феєрверку, на якій музику міг послухати народ.О місці репетиції (відбудеться вона в лондонському Грін-парку або в Воксхолл-Гарденз) Гендель довго сперечався з організаторами свята. Ще більші суперечки викликало прагнення Генделя використовувати в сюїті струнні інструменти, в той час як король бажав, щоб грала тільки «військова музика», тобто оркестр, що складається з дерев'яних і мідних духових і литавр (оркестр повинен був складатися з 16 гобоя, 15 фаготів , 20 валторн, 40 труб, 1 контрафагот, 8 пар литавр, 12 барабанів) .Возніклі труднощі і з призначенням дати генеральної репетиції, оскільки її хотів відвідати герцог Камберлендський і потурбувалися вибрати зручний для нього час. Генеральна репетиція відбулася 21 квітня 1749, у п'ятницю, в 11:00 ранку. Вхідна плата склала два з половиною шіллінга.Сообщалось, що в репетиції брали участь 100 музикантів, а слухачів зібралося 12 тисяч.Конние екіпажі і пішоходи, що поспішають на виставу, створили величезну пробку, і навіть виникла бійка. Основне торжество пройшло 27 квітня 1749 в Грін-парку в Лондоні. Музика Генделя супроводжувала грандіозний святковий феєрверк. Режисером видовища був відомий архітектор і театральний декоратор Дж. Сервандоні.Для музикантів він звів величезне, нагадує доричний храм дерев'яна будівля висотою близько 30 м і довжиною близько 117 м.После того як прозвучала музика Генделя, дали знак до початку феєрверку. Був проведений салют з 101 мідної гармати. Феєрверк виявився менш вдалим, ніж музика. Побудоване будівля загорілася, коли на нього впав барельєф Георга II. На щастя, ніхто не постраждав. «Музика феєрверку" була виконана також на проведеному 27 травня 1749 благодійному концерті на користь лондонського Притулку (Foundling Hospital) .Пріют, заснований за десять років до цього капітаном Томасом Коремом і спочатку носив назву «Прихисток, що служить для забезпечення і виховання кинутих і вигнаних дітей », якраз в цей час будував капелу, і доходи від концерту частково покрили витрати на будівництво. 

Музика Існують три різні варіанти «Музики феєрверку» .Перший - ескіз, що складається з двох незалежних фрагментів увертюри (в тональностях фа мажор і ре мажор) .Второй варіант близький до прозвучала під час показового виконання на відкритому повітрі, а в третьому варіанті поряд з духовими інструментами і литаврами використовуються струнний оркестр і бассо контінуо (тональність двох останніх варіантів - ре мажор). «Музика феєрверку» складається з п'яти номерів: Ouverture: Allegro Bourrée La paix: Largo alla siciliana La réjouissance: Allegro Menuet I / II Третя частина в характері Сициліано називається «Мир», вона повинна була виражати благословенний спокій світу, а алегро «Радість» з яскравими партіями труб - радість з приводу укладення мирного договора.Часті мали супроводжувати певні видовищні ефекти, бурре і обидва менуету (в тональностях ре мінор та ре мажор) повторювалися, як того вимагала програма феєрверку. На торжестві кожну з трьох партій труб грали три музиканти, таким же чином була справа і з трьома партіями валторн.Партію перший гобоя грали дванадцятій, другий - вісім, а третього - чотири виконавці; партію першого фагота виконували вісім, а другий - чотири музиканта. Доповнювали оркестр літаври.Вероятно, на святі грала тільки «військова музика», але на благодійному концерті використовувалися і струнні інструменти, а духових було набагато меньше.В такому складі «Музика феєрверку» виповнюється і зараз. Зберігся рукопис тільки того варіанту «Музики феєрверку», який виконувався на благодійному концерте.В ній до контрафагот доданий Серпент для подвоєння партії баса.Однако в якийсь момент Гендель перекреслює цей інструмент.Неізвестно, чи брав участь Серпент у поданні до Грін-парку.
      Слухання сюїти.

● Якою була сюїта?

● Що використав композитор для передачі характеру твору?

● Чи можна танцювати під цей твір?

IV. Вокально-хорова робота:«Кольорова планета» вірші і музика А. Побужанської..